Одного недільного ранку Оксанка почала збиратися в воскресну школу. Вона встала, вмилася, привела себе в порядок, помолилася, подякувавши Господеві за цей ранок і попрохала благословити її на цей день. Потім дівчинка повторила попередній урок і вивчений нею раніше золотий вірш.
Йдучи по дорозі Оксанка почала розмірковувати над золотим віршем.
- “Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас” –повторювала вона.
- Цікаво як це? Покоритися Богу для мене це зрозуміло, я ж корюся своїм батькам, коли вони мене прохають щось зробити, а от що означає спротивитись дияволу, та ще й твердою вірою, як говорила Лідія Тимофіївна на попередньому уроці, щось мені це складно зрозуміти!?” – задумалась Оксанка. Раптом неподалік вона почула рик собаки і поспіхом подивилась вперед, назустріч їй йшов великий чорний пес скалячи зуби. Дівчинка дуже злякалася, в неї мимоволі почали труситися ніжки і вона не знала що робити. Пес наближався все ближче та ближче. Оксанці стало погано, та несподівано її осяйнула думка “… протистаньте йому твердою вірою, і втече від вас”. Оксанка почала молитися.
- Божечко, допоможи мені будь-ласка. Ісусе, не дай, щоб цей пес щось мені заподіяв. Віджени його звідси”, – шепотіла про себе вона.
В Оксанкине серце почав повертатися спокій, і страх зовсім покинув її. Вона в ім’я Ісуса почала йти вперед. Раптом звідкись пролунав голос: “Барс, до мене” і собака зірвавшись побіг в ту сторону. Дівчина з полегшенням зітхнула, подякувала Господеві за охорону і пішла далі. Тепер вона зрозуміла, що значить протистати дияволу твердою вірою, і вирішила поділитися цим з іншими учнями.
Прибігши до класу, вона побачила що двері зачинені і зніяковіла, згадавши, що Лідія Тимофіївна зачиняє двері лише перед початком уроку. Несміливо постукавши, Оксанка відчинила двері. Лідія Тимофіївна та діти із здивуванням подивилися на неї. Оксанці стало соромно.
- Що трапилося, Оксанка? – здивовано запитала Лідія Тимофіївна – Ти запізнилася? На тебе це не схоже.
- Вибачте, - ледь чутно відповіла Оксанка, і сіла на своє місце.
Сьогодні урок йшов якось незвичайно. Спочатку Лідія Тимофіївна виклала нову тему, а в кінці уроку запитала учнів:
- Дітки, можливо з кимось із вас в житті трапилося щось, що допомогло вам більше зрозуміти мої уроки?
Оксанка підняла руку і почала з захопленням розповідати історію із собакою, яка відбулась з нею сьогодні; який урок вона з цього винесла, і як вона зрозуміла попередній урок про віру. А після своєї розповіді дівчинка чітко сказала: “Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас”, Якова 4:7”. Після Оксанкиної розповіді Лідія Тимофіївна посміхнувшись сказала:
- Так ось чому ти сьогодні запізнилась? – а потім ще додала. – Дітки, я дуже рада, що Господь і мої уроки допомагають вам. - І запропонувала учням помолитися вдячною молитвою до Господа, що він сьогодні зберіг Оксанку від біди.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Поэт и еврейский язык - zaharur На вышеприведённой фотографии изображена одна из страниц записной книжки Александра Сергеевича Пушкина, взятая из книги «Рукою Пушкина. Несобранные и неопубликованные тексты». — 1935г.
В источнике есть фото и другой странички:
http://pushkin.niv.ru/pushkin/documents/yazyki-perevody/yazyki-perevody-006.htm
Изображения датированы самим Пушкиным 16 марта 1832 г.
В библиотеке Пушкина была книга по еврейскому языку: Hurwitz Hyman «The Elements of the Hebrew Language». London. 1829
Это проливает некоторый свет на то, откуда «солнце русской поэзии» стремилось, по крайней мере, по временам, почерпнуть живительную влагу для своего творчества :)
А как иначе? Выходит, и Пушкин не был бы в полной мере Пушкиным без обращения к этим истокам? Понятно также, что это никто никогда не собирался «собирать и публиковать». Ведь, во-первых, это корни творчества, а не его плоды, а, во-вторых, далеко не всем было бы приятно видеть в сердце русского поэта тяготение к чему-то еврейскому. Зачем наводить тень на ясное солнце? Уж лучше говорить о его арапских корнях. Это, по крайней мере, не стыдно и не помешает ему остаться подлинно русским светилом.
А, с другой стороны, как говорится, из песни слов не выкинешь, и всё тайное когда-либо соделывается явным… :) Конечно, это ещё ничего не доказывает, ведь скажет кто-нибудь: он и на французском писал, и что теперь? И всё же, любопытная деталь... Впрочем, абсолютно не важно, была ли в Пушкине еврейская кровь, или же нет. Гораздо важнее то, что в его записной книжке были такие страницы!
